РОЗ’ЯСНЕННЯщодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю 

Статтями 3, 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) визначено, що поліцейські, державні службовціта посадові особи юридичних осіб публічного права, тобто вільний найм, у разі наділення організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями, зобов’язані щорічно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), зазначивши в ній інформацію, визначену у статті 46 Закону.
Декларація подається до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) шляхом заповнення відповідної форми у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за допомогою електронного цифрового підпису (ЕЦП).
Декларант може подати уточнену декларацію лише один раз упродовж 7 днів з моменту подачі.

Звертаємо увагу, якщо у повідомленні НАЗК зазначена кінцева дата подачі виправленої декларації – до 27 березня, то фактично це можназробитидо 00 год. 00 хв. 26 березня.

Питання застосування окремих положень Закону стосовно заходів фінансового контролю зазначені у роз’ясненнях, затверджених рішенням НАЗК від 11.08.2016 № 3, із внесеними змінами (далі – Роз’яснення).

Заповнення розділу 1 «Тип декларації та звітний період» декларації передбачає обрання суб’єктом декларування типу декларації, яка ним подається.

Зазначений розділ передбачає чотири типи декларацій: щорічна декларація; декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; декларація суб’єкта декларування, який припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; декларація суб’єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, зазначених у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону.

Як щорічна декларація, так і декларація суб’єкта, який припинив діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подаються до 00 год. 00 хв. 1 квітня наступного за звітним року та охоплюють період з 1 січня до 31 грудня включноі містять інформацію станом на останній день звітного року.

За терміном подачі декларацій від зазначених відрізняються декларація суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування та декларація суб’єкта декларування, який є особою, що претендує на зайняття посад, вказаних у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону.

Якщо в першому випадку декларант подає згадану декларацію не пізніше дня такого припинення, то в другому – до призначення або обрання суб’єкта на посаду.

Особливістю строків подачі декларації суб’єкта декларування, який припиняє діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, є те, що у разі припинення діяльності з ініціативи роботодавця декларація подається упродовж 20 робочих днів з дня припинення або коли суб’єкт дізнався про таке припинення (пункт 19 Роз’яснення).

За приписами статті 45 КЗпП України,днем розірвання трудового договору з роботодавцем вважається день отримання трудової книжки та проведення повного розрахунку.

Ще однією особливістю такої декларації є те, що нею охоплюється період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими декларантом, та містить інформацію станом на останній день цього періоду – день, що передує дню подання декларації.

Наприклад, якщо особа припинила діяльність 03.04.2017, то зобов’язана подати дві декларації: у день припинення діяльності за період з 01.01.2017 по 03.04.2017 і до 01.04.2018 – за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

У розділі 2.1 декларації «Інформація про суб’єкта декларування»,крім інших відомостей,обов’язково зазначається інформація про зареєстроване місце проживання декларанта, яке також підлягає відображенню у розділі 3 декларації «Об’єкти нерухомості», навіть якщо декларант фактично не користувавсяцим об’єктом нерухомого майна у звітний період.

У разі відсутності в особи визначеного місця реєстрації у відповідній графі слід зазначати фактичне місце проживання.

Відомості про категорію державної служби вказують виключно державні службовці.

Рішенням НАЗК від 17.06.2016 №2, зареєстрованиму Міністерстві юстиції України 19.07.2016 за №987/29117, затверджено Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, до вказаної посади відноситься посада начальника ГУНП.

У розділі 2.2 декларації «Члени сім’ї декларанта» в обов’язковому порядку зазначаються особи, які перебувають із декларантом у зареєстрованому шлюбі, та неповнолітні діти незалежно від фактичного спільного проживання.

Членами сім’ї для цілей декларування також можуть бути повнолітні діти, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи за умови сукупності ознак: спільного проживання, пов’язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов’язків (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних) станом на 31 грудня, незалежно від тривалості такого проживання (пункт 19 Роз’яснення).

У розділі 3 «Об’єкти нерухомості» підлягають декларуванню всі наявні станом на 31 грудня звітного року об’єкти нерухомості(земельна ділянка, житловий будинок, квартира, офіс, садовий (дачний) будинок, гараж, інше), у тому числі за кордоном,що належать декларанту або членам його сім’ї на праві власності, перебувають у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право.

Відомості про право власності на об’єкти нерухомості містяться в Єдиному державному реєстрі нерухомого майна (іпотек), Державному земельному кадастріобліках комунальних підприємств «Бюро технічної інвентаризації» тощо.

Об’єкт нерухомості, який перебуває у спільній сумісній власності декларанта та членів його сім’ї (за даними Єдиного державного реєстру нерухомого майна (іпотек), відображається один раз.

Якщо об’єкт перебуває у власності лише декларанта, а члени його сім’ї мають інше право (оренда/користування) (стаття 405 ЦК України), то він відображається декілька разів: декларантом – з відомостями про право власності, у членів сім’ї –про інше право.

Іншим правом користування може бути: оренда, рента, сервітути, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), утримання, застава, користування на підставі довіреності, у тому числі генеральної довіреності, інші права, передбачені законом.

Дані про користування земельною ділянкою можна отримати з реєстру дозвільних документів Держархбудконтролю України (декларація на початок будівництва, декларація про готовність об’єкта до експлуатації тощо).

За приписами статті 794 ЦК України договори оренди підлягають державній реєстрації, якщо укладені на строк не менше 3 років. Відомості про вказані види договорів підлягають відображенню в декларації незалежно від додержання вимог законодавства щодо нотаріального посвідчення договору чи його державної реєстрації.

Підлягає відображенню в декларації на праві користування земельна ділянка, на якій розміщений об’єкт нерухомості, що перебуває на такому ж правіу декларанта або члена його сім’ї (стаття 810 ЦК України).

Якщо суб’єкт декларування або член його сім’ї не пам’ятає точну датунабуття прав на майно і при цьому правовстановлюючі документи відсутні, австановити цю дату з інших офіційних джерел неможливо, зазначається 1 число відповідногомісяця або 1 січня відповідного року (пункт 22 Роз’яснення).

Необхідно звернути увагу на те, що в декларації відображаються також відомості про нерухоме майно третіх осіб, якщо суб’єкт або члени його сім’ї:

• отримують чи мають право на отримання доходу від такого об’єкта (декларант отримує кошти від здачі в оренду майна, яке належить його батькам, при цьому дохід відображається у відповідному розділі декларації);
• можуть прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом права розпорядження ним (у декларанта наявна довіреність на вчинення дій, пов’язаних з придбанням квартири, чи іншого об’єкта нерухомості; інформація про довіреність є в Єдиному реєстрі довіреностей).

У декларації вказується вартість об’єктів нерухомості. За загальним правилом, інформація про вартість відповідного майна зазначається на дату набуття права власності на нього (як вказано в документі, на підставі якого було набуто право власності) у грошовій одиниці України або на дату набуття майна у володіння чи користування, якщо не йдеться про власність.

Якщо із правовстановлюючих документів встановити вартість майна угрошовій одиниці України неможливо (зокрема, якщо вартість вказана вукраїнських карбованцях, купонах), а оцінка такого майна непроводилася чи її результати невідомі суб’єкту декларування, при заповненнівідповідного поля декларації про вартість майна слід зазначити «не відомо» (пункт 24 Роз’яснення).

Це стосується і поля декларації про вартість майна за останньою грошовою оцінкою – якщо така оцінка не проводилася чи її результати невідомі декларанту, при заповненні відповідного поля слід обрати помітку «не відомо».

Треба мати на увазі, що у випадку передачі нерухомого майна в іпотеку проведення експертної оцінки є обов’язковим і вона може бути відома. Така інформація підлягає відображенню у відповідній графі «вартість».

Якщо майно перебуває у спільній сумісній власності (без поділу на частки) зазначається вартість всього об’єкта нерухомості, а уразі спільної часткової –частки (часток), що належить декларанту та/або членам його сім’ї.

Закон України «Про оцінку земель» визначає два види оцінки земельних ділянок − нормативну й експертну.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні, орендної плати, тобто ці дані можна отримати в органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, або органах місцевого самоврядування.

Якщо вартість на дату набуття об’єкта на певному праві не відома декларанту або членам його сім’ї і вона не може бути визначена на підставі правовстановлюючих документів, при заповненні відповідного поля декларації слід обрати помітку «не відомо». Проводити оцінку вартості такого майна закон не вимагає (пункт 23 Роз’яснення).

Урозділі 4 «Об’єкти незавершеного будівництва» декларації суб’єкт декларування повинен (у разі наявності) відобразити об’єкти незавершеного будівництва. До них відповідно до статті 46 Закону відносяться об’єкти, які мають одну з таких ознак:

1. Об’єкт перебуває у стадіїбудівництва.
2. Будівництво об’єкта завершено, але він не прийнятий в експлуатацію.
3. Об’єкт прийнятий в експлуатацію, але право власності на нього не зареєстроване в установленому законом порядку.

Такі об’єкти декларуються, якщо:

• вони належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності відповідно до ЦК України;
• розташовані на земельних ділянках, що належать суб’єкту декларування або членам його сім’ї на праві власності, включаючи спільну власність, або передані їм в оренду чи на іншому праві користування, незалежно від правових підстав набуття такого права;
• повністю або частково побудовані з матеріалів чи за кошти суб’єкта декларування або членів його сім’ї(укладення договорів інвестування у будівництво, договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру тощо).

Вартість такого об’єкта не вказується (пункт 29 Роз’яснення).

У разі завершення будівництва і державної реєстрації права власності на нього станом на 31 грудня звітного року таке майно зазначається виключно у розділі 3 «Об’єкти нерухомості».

У випадку перебудови існуючого об’єктанерухомого майна без необхідності реєстрації об’єкта як нового зазначаються відомості про існуючий об’єкт нерухомості у розділі 3 без декларування відомостей у розділі 4.

Якщо створюється новий об’єкт замість старого, реєстрація якого не знята, у розділі 3 декларації вказуються актуальні відомості про об’єкт нерухомості, у розділі 4 про об’єкт незавершеного будівництва.

У разі створення нового об’єкта замість старого, реєстрація якогознята, зазначається лише об’єктнезавершеного будівництвау розділі 4 (пункт 30 Роз’яснення).

У розділі 5 «Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)» декларації підлягає відображенню все рухоме майно, вартість якого становить 100 прожиткових мінімумів,встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року (далі – ПМ)(у 2017 році – 160 000 грн., у 2018 році –
176 200 грн.), що перебуває у власності суб’єкта декларування або членів його сім’ї станом на 31 грудня звітного періоду.

Майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (стаття 190 ЦКУкраїни).Рухомими є речі, які можна вільно переміщувати у просторі(стаття 181 ЦКУкраїни).Види рухомого майна, які підлягають відображенню в декларації: ювелірні вироби, твори мистецтва, антикваріат, одяг, взуття, аксесуари, предмети інтер’єру, годинники, дерева, напої, парфумерія, сімейні реліквії (столові набори) тощо.

Вартість такого майна зазначається у грошовій одиниці України на дату набуття об’єкта у власність, володіння або користування (як вказано в документі, на підставі якого було набуто право власності, за його наявності). Якщо вартість майна визначена у валюті іншої країни, для цілей декларування вказується її еквівалент у гривні на дату набуття права за курсом НБУ.

Якщо станом на 31 грудня звітного періоду цінне рухоме майно вибуло з користування декларанта або члена його сім’ї, відомості про нього у розділі 5 не зазначаються, але можуть відображатися в інших розділах декларації: 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» (якщо видатки здійснені або правочин вчинений особисто декларантом та перевищує поріг декларування), 11 «Доходи, у тому числі подарунки» (у разі отримання подарунка) та інших.

Дані про цінне рухоме майно, зазначені у розділі 5 декларації за попередній звітний період, можуть не відображатисяу цьому розділі декларації звітного періоду, якщо їх вартість менша визначеного порогу декларування.

Відомості у розділі 6 «Цінне рухоме майно – транспортні засоби» декларації зазначаються незалежно від вартості транспортного засобу (далі – ТЗ), у тому числі сільськогосподарські, водні та повітряні судна, які є у власності або користуванні декларанта або члена його сім’ї станом на 31 грудня, навіть ті, які перебувають у розшуку або вибули з користування в інший спосіб.

Декларуванню також підлягають відомості про ТЗ, право користування яким зазначено у документах (у техпаспорті, договорі тощо), навіть якщо особа таким правом не скористалася.

Якщо ТЗ перебуває у власності декларанта і на праві користування у члена сім’ї,його слід декларувати один раз як власність декларанта (пункт 37 Роз’яснення).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом(стаття 334 ЦК України).

У договорах моментом набуття права власності на ТЗ може бути визначено дату підписання акта приймання-передачі, його реєстраціїу реєстраційному сервісному центрі МВС України(далі – РСЦ) або деньпроведення повного розрахунку.

Передача ТЗ за довіреністю не припиняє права власності на нього (правова позиція у справі № 6-688цс15 (постанова Верховного Суду України від 16.12.2015), тому відомості про нього відображаються у декларації.

У декларації зазначається вартість ТЗ на дату набуття права на нього. До вартості не включаються витрати на митне оформлення чи реєстрацію ТЗ. Водночас, якщо витрати на це перевищили 50 ПМ (у 2017 році – 80 000 грн., у 2018 році – 88 100 грн.), відомості про такі видатки декларанта підлягають відображенню у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» (пункт 35-1 Роз’яснення).

Ураховуючи поширеність випадків щодо невідповідності розміру фактично одержаних коштів від продажу ТЗ сумі, зазначеній у договорі, а також включенійу форму 1-ДФ, доцільно звернутися до РСЦ і отримати копії документів, на підставі яких здійснено продаж.

У випадку виявлення таких невідповідностей доцільно звернутися в орган РСЦ та в порядку статті 520 ПК України до органу ДФС України за місцем реєстрації із заявою встановленого зразка про зміну розміру доходів і їх правильного відображення у формі 1-ДФ.

Якщо ТЗ є спільною сумісною власністю, необхідно зазначати всіх співвласників. Майно, набуте під час перебування у шлюбі, не вважається автоматично спільною сумісною власністюподружжя (підпункт 1.11 Висновків Верховного Суду України, викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України, за II півріччя 2017 року).

Декларант зазначає всі відомості, які йому відомі про ТЗ, що перебувають у власності або користуванні членів сім’ї (ідентифікаційний номер ТЗ – це номер шасі, вказаний у технічному паспорті ТЗ (пункт 38 Роз’яснення).

У розділі 7 «Цінні папери» декларації відображаються відомості про акції, боргові цінні папери (облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, облігації міжнародних фінансових організацій, облігації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб), чеки, інвестиційні сертифікати, іпотечні цінні папери (іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні), похідні цінні папери (деривативи), приватизаційні цінні папери (ваучери тощо), товаророзпорядчі цінні папери, інші, які перебувають у власності декларанта та членів сім’ї незалежно від вартості.

Одним із видів цінних паперів є житловий чек, на підставі якого виникає право на приватизацію житла згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Цінні папери декларанта або члена його сім’ї передані в управління іншій особі, відображаються із додатковим зазначенням відомостей про таку особу.

Дані про акції вказуються у цьому розділі і не дублюються у розділах «Корпоративні права» (пункт 40 Роз’яснень).

Якщо цінні папери одержані у спадщину, їх вартість додатково зазначається у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» незалежно від суми, у разі одержання їх у подарунок – у тому ж розділі, якщо їх вартість перевищує 5 ПМ (у 2017 році – 8 000 грн., 2018 році – 8 810 грн.), а також у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування», якщо видатки суб’єкта декларування перевищили 50 ПМ (у 2017 році – 80 000 грн.,
2018 році – 88 100 грн.).

Відомості про власників цінних паперів можна отримати за запитом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У розділі 8 «Корпоративні права» декларації вказуються всі корпоративні права, щоналежать суб’єкту декларування або члену його сім’ї на праві власності, крімтих, що вже були зазначені в розділі 7 «Цінні папери».

Такими правами можуть бути частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці.

У декларації зазначаються корпоративні права, які належать іншим особам, але декларант чи член його сім’ї має право одержувати від них дохід або вчиняти щодо такого об’єкта дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним (частина третя статті 46 Закону).

Відомості про наявність корпоративних прав містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При заповненні декларації слід враховувати позицію Пленуму Вищого господарського суду України, зазначену у пункті 4.12 постанови від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин». Якщо декларант або член сім’ї подав заяву про вихід із товариства, його вихід із складу учасників товариства не пов’язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства.

Крім того, зміни до установчих документів підприємства можуть бути не внесені через дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 № 1669 стосовно підприємств, які не перереєстровані на підконтрольну українській владі територію України.

Вартість корпоративних прав відображається у декларації у відсотковому та грошовому вираженні. У грошовому вираженні вартість зазначається станом на дату набуття прав або – якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб’єкту декларування – відповідно до результатів такої оцінки (пункт 41 Роз’яснення).

Якщо статутний фонд перебуває у стані формування, декларуванню підлягають відомості про фактичний розмір корпоративних прав (постанова Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.01.2018 у справі № 346/5469/17).

При заповненні розділу 9 «Юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї» декларації слід враховувати, що термін «кінцевий бенефіціарний власник (контролер)» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

У цьому розділі зазначаються відомості щодо суб’єкта декларування та членів його сім’ї стосовно юридичних осіб, які зареєстровані як в Україні, так і за кордоном, які фактично, а не номінально мають право вирішального голосу (пункт 42 Роз’яснення).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» (з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.05.2015 № 475-VIII) передбачено, що відомості щодо кінцевого бенефіціарного власника не подаються юридичними особами, учасниками яких є виключно фізичні особи, якщо кінцеві бенефіціарні власники (контролери) таких юридичних осіб збігаються з їх учасниками. У цьому випадку учасники-фізичні особи є бенефіціарними власниками (контролерами) такої юридичної особи. Аналогічна позиція викладена у листі Міністерства юстиції України від 27.11.2015 № 1032/1375-0-2-15/8 «Щодо подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи державному реєстратору».

Однак у розділі 9 декларації такі особи повинні зазначатися як бенефіціари, оскільки Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і Закон мають різні предмети регулювання (пункт 43 Роз’яснення).

У розділі 10 «Нематеріальні активи» декларації вказуються відомості про нематеріальні активи, які перебувають у власності декларанта та членів його сім’ї.

Нематеріальні активи (нематеріальні блага) – немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані, мають цільове призначення, реальну вартість та здатні приносити прибуток або іншу користь(статті 199 – 201 ЦК України).

• право користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);
• право на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;
• право на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;
• авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті;
• інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Нематеріальні активи відображаються в декларації незалежно від вартості. При цьому, якщо вартість права на об’єкт не відома, у декларації обирається відповідна помітка. Закон не зобов’язує проводити оцінку об’єкта декларування з метою внесення відповідної інформації до декларації.

Грошові активи, цінні папери, корпоративні права не вважаються нематеріальними активами і відображаються в інших розділах декларації.

У розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки»декларації відображаються відомості про всі види доходу, передбачені статтями 164, 165 ПК України, незалежно від їх розміру (за виключенням подарунків).

Це будь-який дохід, отриманий резидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, пасивних (інвестиційних) доходів, доходів від надання майна в оренду (користування), продажу рухомого та нерухомого майна і немайнових прав, відчуження корпоративних прав та цінних паперів, спадщина, виграші, призи, заробітна плата та інші виплати і винагороди за умовами договору, «прощений борг», додаткове благо, пенсії, державна та соціальна допомога, аліменти, допомога на лікування та медичне обслуговування, допомога на поховання, благодійна допомога тощо.

Кредит, позика, поворотна безвідсоткова фінансова допомога є доходом, і вказуються у декларації як «Інші доходи» (із зазначенням, про який саме дохід ідеться).Якщо кредит, позика не сплачені повною мірою станом на 31 грудня звітного року, вони додатково відображаються у розділі 13 «Фінансові зобов’язання», незалежно від того, чи були вони отримані у звітному періоді (пункт 47 Роз’яснення).

Подарунки вважаються доходом незалежно від того, у якій формі вони отримуються (грошові кошти або інша форма), і зазначаються в декларації, якщо їх вартість, отриманих від однієї особи (групи осіб), сукупно упродовж 2017 року перевищила 5 ПМ 8000 грн. (у 2018 році – 8 810 грн.).

Якщо отриманий у звітному періоді подарунок у вигляді цінного рухомого майна, транспортного засобу, нерухомого майна, цінних паперів, грошових активів чи інших об’єктів декларування перебуває у володінні, користуванні чи власності (спільній власності) суб’єкта декларування або члена його сім’ї станом на 31 грудня звітного року, то він повинен бути також відображений у відповідному розділі декларації («Цінне рухоме майно (крім транспортних засобів)», «Цінне рухоме майно – транспортні засоби», «Об’єкти нерухомості», «Цінні папери», «Грошові активи» тощо). Ящовідповідне майно, яке є одночасно подарунком, не належить суб’єкту декларування або члену його сім’ї на цю дату, то воно зазначається лише в розділі «Доходи, у тому числі подарунки» (пункт 45 роз’яснення).

Кошти для покриття витрат на відрядження, а також сплачені третьою стороною (наприклад, міжнародною організацією за участь у заході), доходом не вважаються (пункт 46 Роз’яснення).

Соціальні виплати, субсидії вважаються доходом і відображаються в декларації лише в разі їх монетизації, тобто виплати (нарахування) у грошовій формі (пункт 45 Роз’яснення).

У розділі 12 «Грошові активи» декларації відображаються наявні грошові активи суб’єкта декларування та членів його сім’ї. До таких активів відносяться: готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах, якщо їх сумарна вартість станом на 31 грудня звітного періоду перевищує 50 ПМ (2017 рік – 80 000 грн., 2018 рік – 88 100 грн.) (пункт 48 Роз’яснення).

У разі перевищення цього порогу зазначаються всі наявні грошові активи окремо незалежно від розміру (грошові активи, у тому числі передані іншим особам, кошти, розміщені на банківських рахунках, тощо).

Для відображення достовірних даних у частині наявності коштів на банківських рахунках доцільно отримати довідку з банку. Якщо ці кошти розміщені на депозитному рахунку, то необхідно зазначити суму депозиту та відсотків за ним. Одночасно відсотки за депозитом потрібно вказати і в розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки».

У цьому розділі вказаний невичерпний перелік розміщення грошових активів, тому допускається відображення їх, зокрема, як «коштів, переданих для зберігання третім особам».

Також декларуються відомості щодо внесків до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ. Діяльність небанківських фінансових установ регламентується Законами України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». До таких установ належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

У розділі 13 «Фінансові зобов’язання» декларації підлягають відображенню фінансові зобов’язання суб’єкта декларування та членів його сім’їдійсні на 31 грудня звітного періоду, якщо їх розмір перевищує 50 ПМ(пункт 51 Роз’яснення).

До фінансових зобов’язань належать отримані кредити, позики, у тому числі поворотна безвідсоткова фінансова допомога, отримана і не повернена у звітному періоді, зобов’язання за договорами лізингу, несплачені податкові зобов’язання, зобов’язання за договорами страхування та недержавного пенсійного забезпечення, позичені іншим особам кошти, інші зобов’язання із зазначенням, які саме. У розділі декларуються також розмір сплачених коштів у рахунок основної суми позики (кредиту) та процентів за позикою (кредиту).

У цьому розділі такожвказуються дані про вид зобов’язання, його розмір, валюту, інформація про особу, стосовно якої виникли такі зобов’язання.

Якщо розмір зобов’язання не перевищує 50 ПМ вказується лише загальний розмір такого фінансового зобов’язання.

Якщо предметом правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання є нерухоме або рухоме майно, у декларації зазначаються вид майна, його місцезнаходження, вартість та інформація про власника, а також про поручителя, якщо засобом забезпечення отриманого зобов’язання є порука.

Важливо пам’ятати, що дані про фінансові зобов’язання можуть дублюватися в інших розділах декларації.

Наприклад, отримані кредити чи позики незалежно від суми зобов’язання – це доходи, які відображаються також у розділі 11. У разі їх отримання у сумі понад 50 ПМ також виникає обов’язок подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Якщо сума сплачених фінансових зобов’язань перевищує 50 ПМ, дані щодо видатку дублюються у розділі 16.

Кредитні пропозиції від банків, фінансових установ у вигляді «кредитних ліній до зарплатних банківських карток» чи аналогічні за змістом пропозиції, якими декларант чи член його сім’ї не скористався або основна сума та проценти за якими на кінець звітного періоду сплачені повністю, чи менші за поріг декларування (50 ПМ) у розділі 13 декларації не відображаються.

Про розмір фінансового зобов’язання (окремо основна сума та відсотки) перед юридичною особою доцільно отримати відповідну довідку.

Інформація щодо забезпечення кредиту (позики) заставою нерухомого майна чи її зняття відображена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації зазначаються видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, напідставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється правовласності, володіння чи користування на об’єкти декларування, зазначені упунктах 2 – 9 частини першої статті 46 Закону. При цьому встановлено порігдекларування для видатків – якщо окремий видаток перевищує 50 ПМ.
У розділі декларації «Видатки та правочини» вказуються лише видатки таправочини суб’єкта декларування, видатки та правочини членів його сім’ї незазначаються.

Зроблені у звітному періоді видатки не додаються, до декларації вноситься інформація про кожний окремий видаток, якщо вінперевищує згаданий вище поріг (пункт 55 Роз’яснення).

Також у цьому розділі вказуються правочини, на підставі яких у суб’єкта декларування виникли фінансові зобов’язання, навіть якщо вони були припинені станом на останній день звітного періоду.

Для зазначення відомостей у цьому розділі декларації не має значення, чиперебуває відповідний предмет правочину у власності або на іншому праві суб’єкта декларування станом на останній день звітного періоду.

Інформація про правочини та видатки, здійснені упродовжзвітного періоду, може стосуватися того самого об’єкта.

Наприклад, якщо у звітному періоді суб’єкт декларування придбавтранспортний засіб і далі до завершення цього періоду вчинив правочин, напідставі якого право власності суб’єкта декларування на це майно припинено (наприклад, продав його), то обидва правочиниповинні бути відображені у цьому розділі декларації.

При зазначенні інформації про видатки не треба дублювати правочин, який спричинив відповідний видаток (п. 56 Роз’яснення).

Розділ 15 «Робота за сумісництвом суб’єкта декларування» декларації передбачає відображення декларантом відомостей про посаду чи роботу, що виконується чи виконувалася за сумісництвом (у звітному періоді незалежно від тривалості).

При вирішенні питання про зайняття роботою за сумісництвом декларанту необхідно додержуватися вимог статті 25 Закону, якою встановлено обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності.

Водночас необхідно пам’ятати, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 №43, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 за №76, визначений Перелік робіт, які не є сумісництвом.

У розділі 16 «Членство суб’єкта декларування в організаціях та їх органах» декларації відображається входження станом на 31 грудня звітного року суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулюючих чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях та їх органах).

До об’єднань (організацій), членство у яких (членство в органах яких) слід відображати в декларації, належать:
1. об’єднання, на які поширюється дія Закону України «Про громадські об’єднання», зокрема громадські організації та громадські спілки, які мають статус юридичної особи;
2. громадські організації роботодавців та їх об’єднання, на які поширюється дія Закону України «Про організації роботодавців, їх об’єднання, права і гарантії їх діяльності»;
3. благодійні організації, які утворюються та діють відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації»;
4. саморегулівні об’єднання, а саме некомерційні об’єднання фізичних та юридичних осіб, які здійснюють професійну діяльність на певному ринку чи у певній сфері діяльності;
5. самоврядні професійні об’єднання, об’єднання фізичних осіб, які здійснюють професійну діяльність.

У рішенні НАЗК № 3 зазначено, що в декларації не зазначається членство (членство в органах) в таких організаціях (об’єднаннях): політичні партії, релігійні організації, професійні спілки, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації органів місцевого самоврядування та їх добровільні об’єднання, об’єднання юридичних осіб приватного права, які не є громадськими об’єднаннями, органи суддівського, прокурорського самоврядування. Водночас положення ст. 46 Закону щодо відображення членства у профспілці не однозначні, тому рекомендується вказані відомості зазначити.

Якщо суб’єкт декларування був членом об’єднання або входив до складу його органів, але припинив членство (входження до органів) станом на останній день звітного року, інформація про членство (входження до органів) у декларації не зазначається.

Необхідно звернути увагу, що декларант, який одержав посвідчення адвоката та зупинив діяльність, відображає членство у Національній асоціації адвокатів України. Інформація про наявність/відсутність/зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю відображена у Єдиному реєстрі адвокатів України.

Порушення вимог фінансового контролює правопорушенням, пов’язаним з корупцією, за якепередбачено кримінальну (стаття 366-1 КК України), адміністративну (стаття 172-6 КУпАП) і дисциплінарну відповідальність.