Велика людина, чиї слова стали пророцтвом та внутрішнім маяком для кожного українця.

 

Великий Кобзар, який проклинав тих, що кували кайдани. Тих, що їх несли покірно — жалів. Тих, що їх рвали — любив!

 

Той, чиє життя, як холодний душ, для панів, завойовників та кожного, хто намагався поневолити і знищити суть українства. Чия любов та ненависть до зла стали пророцтвом для ще ненароджених внуків та правнуків, — для нас.

 

Кожен українець має іти за таким актуальним нині Заповітом Тараса — перенятися його великою ненавистою до рабства, до насильника-чужиння, до його підбрехачів, до всього нікчемного, трусливого, плюгавого! Перенятися його великою вірою, що горами двигає! Його великою любов’ю до героїчної, не гелотської, України! До її оборонців, до людей нового духа, не Фарисейського, не плебейського, а шляхетного і відважного!